Питання, чи донорство сперми сумісне з ісламом, по‑різному оцінюється у правових школах і країнах. Водночас діють три постійні засади: гарантований насаб (походження/родовід), шлюб як легітимна рамка відтворення та захист від експлуатації. Цей матеріал узагальнює класичні й сучасні позиції, описує практику в різних країнах і показує, як поєднати ісламську етику з репродуктивною медициною. Корисні вступи: огляд ART в ісламі (NCBI Bookshelf), клінічний підсумок сунітської перспективи (PubMed) та факт‑шит ВООЗ щодо безпліддя (WHO).
Базові поняття та керівні принципи
Ḥifẓ al‑nasl (захист потомства): належить до Maqāṣid al‑Sharīʿa. Вимагає чіткого походження, недопущення змішування родових ліній і дотримання прав дитини.
«Al‑walad li‑l‑firāsh» — дитина належить подружньому ложу: походження приписується шлюбному контексту. Залучення стороннього донора підриває цей принцип, адже генетичне та соціальне батьківство розходяться.
Шлюб як умова: допоміжні репродуктивні технології дозволені, коли сперма, яйцеклітина і матка належать законному подружжю, а шлюб триває.
Sadd al‑dharāʾi (запобігання шкідливим засобам): анонімні пожертви, сурогатне материнство та комерційні моделі відкидаються, щоб не загрожувати походженню, сімейному ладу та благу дитини.
Правові школи та течії
Сунітські правові школи (ханафітська, малікітська, шафіїтська, ханбалітська)
Існує широкий консенсус: ані донорство сперми, ані донорство яйцеклітин, так само як і сурогатне материнство, не дозволяються. Натомість методи на кшталт IVF чи ICSI вважаються припустимими, якщо всі біологічні внески належать подружжю і шлюб триває (NCBI Bookshelf).
Шиїтська правова традиція (школа Джаʿфарі)
Деякі шиїтські вчені обговорюють дуже обмежені винятки за умов чіткої фіксації походження, відсутності анонімності та договірного врегулювання прав і обов’язків. Визначальним прикладом є Іран: донорство ембріонів законне з 2003 року; донорство сперми прямо законом парламенту не врегульоване, але розглядається в релігійно‑правовому дискурсі (PMC).
Інші течії
Ібадитська школа (Оман): вельми консервативна, близька до сунітської лінії.
Зейдітська традиція (Ємен): наголошує на чіткому походженні; залучення сторонніх переважно відхиляється.
Ісмаїлітські спільноти: обговорюють питання сучасної репродукції й у практиці роблять акцент на максимальної прозорості та документуванні.
Салафітські та ахль аль‑хадіс течії: рішуче відкидають будь‑яку участь третіх осіб задля збереження походження та шлюбного порядку.
Джерела та провідні інституції
Окрім класичних праць із фікху, сучасні оцінки формують фетва‑ради та фікх‑академії. International Islamic Fiqh Academy (OIC) зазначає: допоміжна репродукція допускається в межах шлюбу; участь третіх осіб і сурогатне материнство — заборонені; заморожені матеріали слід використовувати лише під час чинного шлюбу (рішення IIFA). Огляди країн і порівняння практик надає, зокрема, Middle East Fertility Society Journal (огляд).
Допоміжна репродукція, донорство сперми та дотичні процедури
Допоміжна репродукція зі спермою чоловіка (AIH)
Дозволено в усіх школах, якщо шлюб триває, походження лишається однозначним і третіх осіб не залучено.
Допоміжна репродукція зі спермою донора (AID)
Переважно не дозволено, адже генетичне й соціальне батьківство розходяться. У шиїтських дебатах згадують вузькі винятки, проте ніколи не анонімно і не на комерційній основі.
Сурогатне материнство
Відхиляється майже у всіх школах — навіть за використання гамет подружжя — оскільки залучається третя матка, і материнство/походження більше не можна однозначно пов’язати з подружнім ложем.
Кріоконсервація
Дозволяється, доки шлюб триває; після розлучення або смерті використовувати не слід (PubMed).
Передімплантаційна діагностика/тестування (ПГД/PGT)
Прийнятна за медичних показань, наприклад для запобігання тяжким спадковим хворобам; немедичний відбір (зокрема за статтю) загалом відхиляється.
Профілі країн і регіональна практика
Аравійський півострів і Східне Середземномор’я: у Саудівській Аравії, ОАЕ, Катарі, Кувейті, Бахрейні, Омані, Йорданії та Лівані клінічна практика тісно спирається на рішення релігійних академій. Дозволяється запліднення в межах шлюбу з використанням власних матеріалів; стороннє донорство сперми та сурогатне материнство вважаються несумісними. Оман з огляду на ібадитську традицію дотримується консервативної лінії. У конфесійно змішаних контекстах — як‑от Ліван — тривають внутрішні дискусії, проте загалом підхід лишається стриманим.
Північна Африка: Єгипет, Марокко, Туніс і Алжир переважно слідують настановам Аль‑Азгар. Донорство третіми особами та сурогатне материнство заборонені; допоміжна репродукція в межах шлюбу поширена. Реформаторські ідеї обговорюють, але загальний курс не змінюється.
Туреччина: донорство третіми особами заборонене законодавчо; IVF та ICSI з власними матеріалами дозволені. Частина пар виїжджає за кордон, що порушує питання транскордонної репродукції.
Іран: донорство ембріонів врегульовано законом із 2003 року. Донорство сперми прямо не дозволене законом парламенту, проте обговорюється окремими вченими за умов. Ключові теми: відкритість, спадкування і опіка.
Малайзія: національні настанови охорони здоров’я й фетви забороняють донорство сперми/яйцеклітин, натомість дозволяють допоміжну репродукцію в межах шлюбу. Країна вважається прикладом узгоджених правил.
Індонезія: за державним правом і фетвами Ради улемів донорство сперми та сурогатне материнство заборонені. IVF у подружніх пар дозволено й широко застосовується у великих клініках.
Діаспора в Європі та Північній Америці: медично донорство й сурогатне материнство доступні, однак релігійно дискусійні. Багато мусульманських пар обирають процедури з власними матеріалами, прозору документацію походження та душпастирський супровід; у Британії, наприклад, існують чіткі правила доступу донорських дітей до інформації (HFEA).
Підсумкова таблиця за країнами (індикативно, релігійно‑етична практика)
Таблиця підсумовує релігійно‑етичні орієнтири (не є юридичною консультацією). Вирішальними є фетви, клінічні настанови та національні політики. Завжди перевіряйте локальні вимоги в актуальній редакції.
| Країна/регіон | Переважна традиція | Треті особи (сперма/яйцеклітина) | IVF/ICSI (власні гамети) | Сурогатне материнство | Примітка (практика) |
|---|---|---|---|---|---|
| Саудівська Аравія | сунізм | Заборонено | Дозволено | Заборонено | Лінія близька до IIFA/OIC. |
| ОАЕ | сунізм | Заборонено | Дозволено | Переважно заборонено | Сувора вимога доказу шлюбу та ліцензування. |
| Катар | сунізм | Заборонено | Дозволено | Заборонено | Державні клініки з чіткими політиками. |
| Кувейт | сунізм | Заборонено | Дозволено | Заборонено | Етичні ради формують практику. |
| Бахрейн | змішана | Переважно заборонено | Дозволено | Заборонено | Різні конфесійні практики. |
| Оман | ібада/сунізм | Заборонено | Дозволено | Заборонено | Консервативна імплементація. |
| Йорданія | сунізм | Заборонено | Дозволено | Заборонено | Клінічна практика під керівництвом фетв. |
| Ліван | змішана | Переважно заборонено | Дозволено | Заборонено | Шиїтські дебати щодо винятків. |
| Єгипет | сунізм | Заборонено | Дозволено | Заборонено | Аль‑Азгар задає орієнтири. |
| Марокко | сунізм | Заборонено | Дозволено | Заборонено | Нормативна база розвивається. |
| Туніс | сунізм | Переважно заборонено | Дозволено | Заборонено | Попри історію реформ, курс стриманий. |
| Алжир | сунізм | Заборонено | Дозволено | Заборонено | Консервативна клінічна практика. |
| Туреччина | сунізм | Заборонено | Дозволено | Заборонено | Заборона третіх осіб у законі. |
| Іран | шиїзм | Дискусійно/обмежено | Дозволено | Переважно заборонено | Донорство ембріонів законне (2003). |
| Пакистан | сунізм | Заборонено | Дозволено | Заборонено | Регіональна доступність варіює. |
| Бангладеш | сунізм | Заборонено | Дозволено | Заборонено | Процедури у відповідності з фетвами. |
| Малайзія | сунізм | Заборонено | Дозволено | Заборонено | Чіткі національні та клінічні настанови. |
| Індонезія | сунізм | Заборонено | Дозволено | Заборонено | Закон/фетви забороняють донорство. |
| Європа/Північна Америка | змішана | Медично доступно; релігійно відхиляється | Дозволено | Релігійно відхиляється | Наголос на відкритій документації замість анонімності. |
Діаспора та клінічна практика
У західних країнах мусульманські пари стоять перед непростим вибором. Медично донорство сперми/яйцеклітин та сурогатне материнство доступні, але викликають релігійні суперечки. Дієвими виявляються процедури з власними матеріалами, прозора фіксація походження й душпастирський супровід. Як етичну рамку інформування й відкритості можна використовувати рекомендації ESHRE; у Великій Британії HFEA регулює право доступу до інформації.
Практичний чек‑лист
- Шлюб і належність: підтвердити, що сперма, яйцеклітина й матка належать подружжю; заморожені ембріони використовувати лише за чинного шлюбу.
- Відкрите походження: якщо застосовуються відкриті моделі походження, вони мають бути задокументовані й простежувані; право дитини на доступ до релевантної медичної інформації слід забезпечити (див. HFEA).
- Договірні гарантії: чітко врегулювати батьківство, утримання, спадкування й опіку; належно задокументувати згоди.
- Релігійна консультація: ранній душпастирський супровід підсилює довіру й полегшує рішення.
- Без комерціалізації: лише розумні компенсації витрат; уникати отримання прибутку й експлуатації.
- Медичні показання: ПГД/PGT застосовувати лише за наявності клінічної необхідності.
RattleStork — відповідальне планування в межах ісламу
RattleStork допомагає організувати кроки до батьківства з урахуванням релігійної чутливості, прозоро й з належним документуванням — наприклад, AIH/IVF із власними матеріалами та, де це дозволено релігійно й юридично, відкриті неанонімні моделі. Перевірені профілі, безпечний обмін і інструменти для зустрічей, нотаток і чек‑листів підтримують максимально халяль‑орієнтоване планування. RattleStork не надає медичних чи юридичних консультацій і не замінює фетву.
Висновок
Переважна більшість ісламських позицій відкидає донорство сперми та сурогатне материнство; припустимими є процедури з власними матеріалами в рамках чинного шлюбу. У шиїтських дискусіях трапляються вузькі винятки — насамперед щодо донорства ембріонів в Ірані — але завжди за умови суворої гарантії походження та без анонімності. Ключові засади незмінні: захист походження, шлюб як рамка, уникнення комерціалізації та належне документування. Для поглиблення: NCBI Bookshelf, PubMed, рішення IIFA, огляд MEFJ і WHO.